Думки під час війни, Київ 2022

 

Знову забрів на цю малопопулярну платформу, завдяки пошуку старого "пророцтва" про евакуацію Києва і про те, що він буде бомбардований ракетами. Знайшов, перечитав - маячня планокура... Нічого спільного крім слів "ракета" і "евакуація". Залишився при тій же думці, що мав і коли вперше побачив текст - якби цих пророків притягали до відповідальності за фальшифі пророцтва по Біблійному, то було би менше подібної маячні і шарлатанів.

А загалом, я зараз в Києві, 52й день війни. Кілька разів на день завиває сирена. Місяць в розлуці з дружиною. Церква, дяка Богові, завдяки нашим онлайн служінням збирається регулярно і дедалі охочіше. Ми продовжуємо семінарію. Всерйоз подумую додати на герб крилату ракету. Приходять по одному нові люди. Власне, позавчора затопили цей русскійкарабль і він таки врешті пішов туди, куди його послав наш прикордонник у перший же день. А на світлині ↑ марка, випущена на честь події і вчора за нею черга звивалася під головною поштою, через майдан і аж на Хрещатик...

Читав історію кількох коледжів Кембриджу. В одному пише - протягом перших кількох десятиліть коледж взагалі не мав випускників... Думаю - отже, в нас не так вже й погано йдуть справи, адже минулого року ми мали чималий випуск молодших бакалаврів теології.

А від найсамісінького початку - від першого учня і виникнення бачення і назви у Києві не минуло ще й 15 років. Отже, ми на початку і слід заглиблюватися, закладаючи фундамент. 

Про інший - найбагатший із них із бюджетом, щось у 200млн фунтів пише, що він існує виключно на пожертви. Це змушує замислитися і переглянути концепцію пожертв і спонсорства. Власне, Господь охоче використовує саме пожертвувані гроші, а не зароблені. І писання подає чимало підстав для цього...

Семінарія мене турбує більше за церкву, про яку, я певен, Господь потурбується, навіть, без мене. А от семінарія, гадаю, тісно пов’язана із тим, чи я продовжуватиму довіряти Богові за це бачення, а чи ні.

Бачив буклет однієї київської семінарії минулого року: тисячі наших випускників в Україні... Читаю і думаю, я би не хотів, щоби колись хтось прочитав таке про семінарію Харіс і задався тим же питанням, яке я поставив одразу - чого ж я не знав досі ні про вашу семінарію ні не зустрів жодного із "тисячів" ваших випускників??? Ні, я прагну таку семінарію, що при першій сотні випускників Київ зазнає відчутних змін. А при першій тисячі - вся країна відчує на собі їх вплив.

Оце зайшов і вирішив, що блог треба би обновити, раз я вже тут.  І, до речі, якщо цікаво - то цьогоріч у нас 7 професорів викладають дуже цікаві предмети, зокрема Історію Церкви в стилі "Good, Bad & Ugly", Життя Тіла, а це під час війни і Насадження Церков - від братів-пасторів Мурів. Так що ласкаво просимо!

Що чекає нас у майбутньому?
Я точно знаю - наш Господь і купа сюрпризів із Ним!